Психічні розлади у старшому віці

В усьому світі психічне здоровʼя людей старшого віку отримує мало уваги суспільства, адже є брак фахівців, навчених працювати з віковими особливостями, також більша увага приділяється фізичному здоровʼю, аніж стану пацієнтів загалом та стигматизація психічних розладів.

Саме тому нам так важливо виносити питання психічного добробуту на порядок денний.

На жаль, є висока ймовірність, що ваша близька людина, і кожен із нас з віком буде змінюватися: щодо поведінки, настрою, апетиту, бажання спілкуватися, памʼяті тощо.

Всесвітня організація охорони здоровʼя (В003) стверджує, що понад 14% людей у віці 60+ має той чи інший психічний розлад та/або деменцію.

Нам може бути прикро бачити зміни в поведінці чи навіть особистості наших рідних і важко приймати це.Та є речі, які ми можемо розпізнати і допомогти людям похилого віку.

Які розлади поширені у старшому віці? 

Тривожний розлад - надмірна і безпричинна тривога, неспокій, панічні напади, підозрі в себе хвороб, яких ще немає, фобії чи в нагромадження мотлоху.

Депресія - плаксивість, домінування поганого настрою, апатія, анорексія, болі, які не мають пояснення, чи порушеннях сну.

Деменція - занепад мисленнєвих функцій (здатності логічно мислити, давати собі раду з буденними справами, памʼятати потрібну інформацію).

Психотичні симптоми - галюцинації, агресія й так звана ажитація, коли людина постійно безладно метушиться, щось говорить і не піддається заспокоєнню.

• Помітні зміни в настрої, енергійності чи апетиті.

• Незмога зосередитися, метушіння, відчуття себе на межі зриву.

• Надмірна необгрунтована тривожність.

• Звукові, тактильні чи слухові галюцинації.

• Слабке вміння давати собі раду (вчасно пити ліки і їх купувати, знаходити собі заняття тощо).

Як подбати про психічне здоровʼя старших людей?

Тепер, коли ми трохи знаємо про фактори ризику і те, що може спіткати психіку в старшому віці, стає ясніше, що можна вдіяти заради психічного добробуту старших людей. Головними його компонентами є спілкування і залученість в соціальне життя, належне призначення і прийом медикаментів та достатній добробут. Зокрема, в залежності від індивідуальних потреб це може бути таке:

• Лікування депресії та/чи тривожного розладу (бодай медикаментами). Очевидна й ефективна дія, яка може налагодити не тільки настрій і спілкування, а й сон, апетит, деякі болі, і дасть змогу робити інші речі, потрібні для психічного добробуту і протидії деменції.

• Контроль тиску і рівня холестерину. Це знижує ризик інсульту та васкулярної деменції. Якщо ж інсульт стається, це у 6-9 разів збільшує ризик деменції.

• Прийом антипсихотичних препаратів. Так буде легше і самій людині, і її оточенню. За наявності психотичних симптомів дуже проблематично спілкуватися, вести побут і бути залученими в життя громади. А агресія може навіть призвести до фізичних сутичок і взаємного застосування сили.

• «Управління» болем: усунення тих причин болю, які надаються для цього, знеболення, когнітивно-поведінкова терапія за можливості. Хронічний біль (в суглобах, наприклад, чи в животі) сам собою може стати поштовхом до того чи іншого психічного розладу. Тому його слід за можливості усувати й зменшувати.

• Гігієна сну та медикаментозне лікування проблем зі сном за потреби. Подекуди сон налагоджується під час лікування депресії чи тривожності. Порушений сон, своєю чергою, дуже посилює тривожність та збільшує ризик інсульту. Здоровий сон – це база психічного добробуту.

• Щоденна рухова активність,навіть за умов обмеженої мобільності. Ті частини тіла, які рухаються, мають тренуватися. Нашими рухами керує мозок , тому рухова активність – це певне тренування і для нього. На додачу, тренування дають відчуття контролю над своїм життям, збільшують задоволеність собою й впевненість. Людина, яка достатньо сильна і добре тримає баланс, з меншою ймовірністю впаде, травмується. А кволість – це радше передумова подальшого занепаду в спілкуванні й діяльності, а отже – і психічних розладів.

• За змоги – прогулянки, танці, велосипед. Це підтримує не лише силу м’язів та міцність кісток, а й роботу мозку, адже під час прогулянок чи танців в мозкові виділяється фактор росту, який підтримує життя нейронів і не дає їм гинути.

• Стримування остеопорозу. Остеопороз – це поступова втрата міцності і щільності кісток. Крихкість кісток означає більший ризик травм і втрати мобільності. Тривале лежання з травмою часто означає соціальну ізоляцію, відчуття безпорадності та збільшений ризик інсульту. А це – передумови для психічних розладів. Тому збереження щільності кісток – це й піклування про психічне здоров’я теж. Вітаміну D та кальцію для цього замало – потрібні й певні рецептурні препарати. Тому зверніться до лікаря заради призначення схеми лікування.

• Сенсорна стимуляція: слуховий апарат в разі проблем зі слухом, перевірка тиску в очах і лікування глаукоми за потреби, підбір окулярів. Достатні для спілкування і ведення побуту зір та слух – це ще одна запорука повноцінного життя, впевненості в собі і можливості спілкуватися. Навіть людям на пізніх стадіях деменції важлива сенсорна стимуляція – музика їхньої молодості, яскраві кольори, сонячне світло.

• Продумана дітьми, друзями чи соціальними працівниками організація побуту (наприклад, світло, що вмикається на рух, підписані шухляди, органайзер для таблеток, конфорки з газ-контролем). Так буде менший ризик травм і втрати мобільності як наслідок, і кращий настрій, більша задоволеність собою, адже добре вдається вести побут.

• Залученість у життя громади – впорядкування спільного двору, волонтерство, спілкування із сусідами, продавцями, відвідування кав’ярень та бібліотек. Соціальна ізоляція, брак контактів – це потужний прискорювач розумового занепаду й розладів.

• Наявність пари. Люди, що не мають пари, удвічі частіше розвивають так звану старечість, аніж ті, хто має партнера. Якщо пари з якоїсь причини немає, то вкрай важливо багато спілкуватися з різними людьми в спільноті. Розмови телефоном раз на день замало.

• Збалансоване і достатнє харчування. У людей будь-якого віку недостатньо поживне чи нездорове харчування збільшує ризик психічних розладів. Зумовлюють це, як не дивно, кишківник, його бактерії та імунна система, від яких залежить рівень запалень у тілі. Так зване нейрозапалення – це передумова для загибелі нейронів. І навпаки – раціон, в якому достатньо клітковини, білка, жирів, складних вуглеводів – це гарантія адекватної роботи імунної системи і «гасіння» непотрібних запальних процесів.

• Прийом призначених лікарем вітамінів (наприклад, вітаміну D та вітамінів В1, В6, В9 та В12). Вітаміни в пігулках не замінять здорове харчування, та з віком в кишківнику гірше засвоюється низка речовин, тому їх треба вжити справді багато, аби хоч якась достатня частина потрапила в кров. До того ж з віком вітамін D гірше утворюється в нашому тілі, а переважне перебування вдома зводить шанси мати власний вітамін D, утворений завдяки сонцю, нанівець.

• Ресурсна діяльність. Це те, що для конкретної людини має цінність, приносить радість і відчуття наповненості, те, після чого людина почувається краще і щасливіше. У кожного така діяльність – своя. Це може бути час із собакою чи онуками, перегляд кіно, читання, рукоділля, садівництво, танці, плетіння маскувальних сіток, спілкування із сусідами, прогулянки, споглядання природи, годування білочок в парку тощо. Можливо, для когось хорошою соціалізацією та ресурсною діяльністю буде участь у громадських слуханнях.

Отже, піклування про психічне здоров’я значно виходить за межі самої людини, і певних таблеток чи щоденних ритуалів замало, аби плекати її психічний добробут. Багато шляхів до нього є непрямими та йдуть через фізичне здоров’я, родину, інфраструктуру й безбар’єрність і громаду.