Гостра реакція на стрес

Згідно з МКХ-11 Гостра реакція на стрес стосується розвитку скороминущих емоційних, соматичних, когнітивних або поведінкових симптомів унаслідок впливу події або ситуації (короткострокової або довгострокової) надзвичайно небезпечного або жахливого характеру (наприклад, природні або антропогенні катастрофи, бойові дії, серйозні аварії, сексуальне насильство, напад).

Симптоми можуть включати вегетативні ознаки занепокоєння (наприклад, тахікардію, пітливість, почервоніння обличчя), заціпеніння, збентеження, сум, печаль, тривогу, гнів, розпач, гіперактивність, бездіяльність, соціальну ізоляцію або ступор.

Реакція на стресор вважається нормальною, з огляду на його тяжкість, і зазвичай починає слабшати протягом кількох днів після події або після усунення загрозливої ситуації.

Якщо симптоми гострої реакції на стрес не починають зменшуватися протягом ≈1 тиж після їхнього початку, слід розглянути необхідність діагностувати розлади адаптації або ПТСР залежно від клінічних проявів.

Гостра реакція на стрес може супроводжуватися суттєвим порушенням особистісного функціонування на додаток до суб’єктивного дистресу; порушення функціонування не є обов’язковою ознакою гострої стресової реакції.

Остання має декілька стадій:

• емоційного шоку / травматичного ступору – завмирання, розгубленість, приголомшеність;
• дезорганізації, ажитації – хаотична нецілеспрямована поведінка – тривожно-депресивна симптоматика;
• реструктуризації, реституції – відновлення цілеспрямованої поведінки можливе формування соматоформних / депресивних розладів;
• адаптування – напрацювання нових стратегій поведінки та реагування в нових умовах.