Психологія транспорта


Психологія дорожнього руху (англ. Traffic psychology) і (нім. Verkehrspsychologie) — психологічна дисципліна, в рамках якої вивчаються взаємозв’язки між поведінкою учасників дорожньо-транспортної середовища і психічними процесами, які це поведінка обумовлюють. Основною метою психології дорожнього руху є залучення теоретичних уявлень психології для поліпшення пересування і мобільності людей за допомогою розробки і застосування різних заходів, що запобігають дорожньо-транспортним пригодам, а також формують поведінку учасників (згідно з правилами дорожнього руху) через їх навчання і мотивацію.

Поведінка учасників дорожнього руху найчастіше вивчається в контексті аварії, що відбулася для того, щоб досліджувати можливі причини дорожньо-транспортної пригоди, а також психологічні особливості учасників, залучених в аварію. Психологі транспорту розрізняють три різних типи мотивації водія: резонну або плановану поведінку; імпульсивну або емоційну поведінку і звичну (стандартну) поведінка. Крім того, знання з таких областей, як соціальна і когнітивна психологія використовуються в психології дорожнього руху для різних освітніх кампаній в області дорожньої безпеки, а також терапевтичних і реабілітаційних програм.

Різні уявлення з когнітивних теорій, психології рухів, нейрофізіології також застосовуються в психології дорожнього руху. Вивчаються чинники таких психічних процесів як увага, пам’ять, орієнтування в просторі, відсутність досвіду, стрес, стан сп’яніння, вплив відволікаючих подразників, втома, а також вплив другорядних завдань (наприклад, розмови по мобільному телефону) на розуміння і вивчення досвіду управління транспортним засобом.

Університетське навчання та магістратура із психології транспорту існує в переважній європейських країн, включаючи сусідів України: Польщу, Словаччину, Чехію, Румунію, Російську Федерацію. На даний час (2018 р.) навчання з психології транспорту в Україні не проводиться.