Вербальні виконавчі функції

Знайди слова

Проста вправа на абстракте мислення.

Опис вправи

Пацієнт повинен визначити цільові слова, пред’явлені на екрані серед відволікаючих слів, і натиснути на відповідну зону для того, щоб обрати їх. У верхній частині екрану постійно присутня задача, яка нагадує пацієнту, що робити.

Наявні 3 рівні з наростаючою складністю. В більш простій модальності пацієнт повинен знайти певне слово, що повторюється. На наступному рівні він має знайти слова, які відносяться до певної категорії (яку кожен раз обирає реабілітолог). На останньому рівні пацієнту слід визначити слова, які відносяться до двох різних семантичних категорій. При кожній зміні екрану на кожному рівні, цільові слова розподілені гомогенним чином: близько половини справа та близько половини — зліва. Таким чином, слово виділяється. Якщо пацієнт помітив, що помилився, він може повторно натиснути на слово, і виділення знімається.

Коли представлені дві категорії — визначається колір кожної з них — пацієнт може в любий момент змінити колір курсору, натискуючи на один з кольорових кружків, представлених біля назви категорії.

Для кого пiдходить

Більш прості рівні призначені для пацієнтів з важкими порушеннями, складніші — дають змогу працювати з пацієнтами, що мають середню тяжкість.

Закінчення фраз та відповідей

Завдання вправи — представлення відповідей вербальної природи, вона призначена для суб’єктів з високою інертністю, яке стимулює реакцію, запрошуючи продукування множини різноманітних відповідей.

Опис вправи

На екрані з’являються фрази, які необхідно доповнити або питання, на які пацієнт повинен дати відповідь. Питання або фрази обираються випадковим чином з сотні можливих.

Пацієнт, за допомогою клавіатури, пише фразу або відповідь, яку вважає правильною; система її зберігає, потім вона залишається на екрані.

Реабілітолог може прийняти рішення про перехід до наступного стимулу, запропонувати пацієнту виправити те, що він написав, або попросити його знайти інші відповіді на те ж питання. Такий обширний репертуар дозволяє реабілітологу приділяти менше уваги пошуку текстів, і більше — взаємодії з пацієнтом.

Для кого пiдходить

Це проста вправа, призначена для пацієнтів з важким або середнім дефіцитом.

Множинний вибір семантичної відповідності

Опис вправи

Це складна вправа: у ній потрібно працювати зі складним матеріалом, при підвищеному когнітивному навантаженні, але це можливо навіть з дуже важкими пацієнтами, тому що взаємодія суб’єкт/комп’ютер максимально спрощена. Ця вправа може бути запропонована пацієнтам, у тому числі, після кризу, з важкими моторними порушеннями, з якими неможливо провести звичайне нейропсихологічне тестування, тому що вони не можуть надати вербальні або мануальні відповіді, і з якими неможливо визначити рівень когнітивного функціонування. Вправа може використовуватися і для роботи з семантико-лексичними здібностями.

На екрані з’являється основне слово разом з іншими словами: всі, деякі або одне мають семантичний зв’язок з основним словом. Слова виділяються одне за іншим по кругу; коли пацієнт вважає, що виділене слово має семантичний зв’язок з основним словом, він натискає на пробіл, щоб обрати це слово. Після цього з’являються слова «так» і «ні», які також послідовно виділяються у певному ритмі і супроводжуються акустичним сигналом. Натисканням на пробіл пацієнт підтверджує або ні свій попередній вибір. Після рішення одної задачі пацієнт обирає слово «кінець», коли воно виділено, та переходить до нової. Можна модифікувати швидкість переключення між словами, щоб адаптувати її до здібностей до організації і контролю моторної відповіді провідною рукою пацієнта. У кожній робочій групі запропоновані 10 схем, всі сконструювано таким чином, щоб гарантувати однаковий рівень складності у кожній сесії.

Для кого пiдходить

Вправа створена для суб’єктів з важкими моторними порушеннями та важким фонаціонним дефіцитом, які при нейропсихологічній оцінці продемонстрували достатні залишкові когнітивні здібності.

Алфавітна послідовність

Вправа на рішення проблем вербального характеру.

Опис вправи

На екрані демонструється серія слів, які потрібно упорядкувати відповідно до алфавітного порядку, від А до Я, и, що набагато складніше, від Я до А. Упорядкування — це складний когнітивний процес, який передбачає організацію дій у послідовні етапи. У першу чергу, необхідно використовувати критерій для побудови порядку. У даній вправі це алфавітний порядок. Потрібно враховувати послідовність, зупинятися на кожному елементі, і, утримуючи його у робочій пам’яті, шукати серед всього матеріалу інший стимул, який відповідає заданим характеристикам вправи, а саме — концепції «більше, ніж…», або «менше ніж…». Не слід зупиняти процес при знаходженні першого стимулу, який задовольняє ціль, ця поведінка характерна для синдрому дефіциту виконавчих функцій. Необхідно кожний раз здійснювати аналіз всього матеріалу, до самого кінця, тому що наступні стимули можуть бути більш відповідними критеріям пошуку. Тільки у кінці огляду можна вважати проведене дослідження завершеним, після чого стимул може бути записаний, і весь процес починається спочатку. Пацієнт з дефіцитом виконавчих функцій може допускати численні помилки: губити з робочої пам’яті вказаний стимул, забути наступний, ще не введений стимул, зупинитися на першому елементі зі списку, сумісним з критерієм пошуку, затягувати роботу, записуючи один і той же стимул декілька разів. У самих важких випадках пацієнт може виконувати вправу, зовсім не звертаючи уваги на вказаний у завданні порядок. Вправа передбачає, що пацієнт буде контролювати кожен крок у вказаній послідовності, використовуючи допоміжні опції на кожній стадії; ці опції повинні бути поступово видалені. Пацієнт виконує вправу, записуючи слова або перетаскуючи їх за допомогою миші у нижню частину екрана.

Для кого пiдходить

Враховуючи тип матеріалу, ця вправа може бути запропонована як дуже важким пацієнтам, які будуть працювати з малою кількістю стимулів і облегшеними контекстами, так і пацієнтам з легким або дуже легким дефіцитом.

Передбачені різні рівні зі зростаючою складністю, що досягається завдяки збільшенню кількості стимулів. Для кожного рівня пацієнт може працювати з більшою кількістю матеріалу, створеного з гомогенними рівнями складності. Для упорядкування стимулів на простих рівнях пацієнт може приймати до уваги тільки початкові букви кожного слова. Процес спрощується ще більше пошуком слів, початкові букви якого стоять у алфавітній послідовності. На наступних рівнях збільшується кількість стимулів, початкові букви яких слідують у алфавітному порядку тільки в парах або у трійках, а послідовності стають все довше. Додаткова складність вправи досягається пред’явленням групи слів, які мають однакову початкову букву та вирізняються тільки другою. У більш складних вправах кількість стимулів збільшується знову, і щоб упорядкувати слова, потрібно приймати до уваги третю або четверту букву. На кожному рівні представлений широкий репертуар стимулів, створений з гомогенною складністю. На початкових стадіях можна відмітити уже упорядковані стимули, що полегшує проходження вправи, тому що кількість стимулів, які повинен аналізувати пацієнт, постійно зменшується. Це спрощення, проте, повинно бути поступово прибрано, щоб отримати від пацієнта більший моніторинг. Є можливість вставляти стимули, які пацієнт забув раніше, але це виправлення буде кодифіковане як помилка у фінальному звіті. Найвищим ступенем складності є відключення можливості бачити уже упорядковані стимули. Як у модальності введення тексту з клавіатури, так у перетаскуванні стимулів, пацієнт має у своєму розпорядженні єдину комірку, у якій видно тільки останній використаний стимул. Тобто, для правильного виконання вправи, від нього потребується максимальний контроль.

Числова послідовність

Вправа на рішення задач.

Опис вправи

На екрані представлені серія чисел, які повинні бути упорядковані за зростанням, виходячи з запропонованих критеріїв: всі числа, тільки парні, тільки непарні або тільки ті, в яких представлена певна цифра, обрана реабілітологом. Можна використовувати висхідну і спадну послідовність. Упорядкування — це складний когнітивний процес, який передбачає організацію дій у послідовні етапи. У першу чергу, необхідно використовувати критерій для побудови порядку. У даній вправі це числова послідовність; потрібно ураховувати послідовність, зупинятися на кожному елементі, і, утримуючи його в робочій пам’яті, шукати серед всього матеріалу інший стимул, який відповідає заданим характеристиками вправи, а саме — концепції «більше, ніж…», або «менше ніж…». Не слід зупиняти процес при знаходженні першого стимулу, який задовольняє ціль, ця поведінка характерна для синдрому дефіциту виконавчих функцій. Необхідно кожний раз здійснювати аналіз всього матеріалу, до самого кінця, тому що наступні стимули можуть бути більш відповідними критеріям пошуку. Тільки після ретельного аналізу можна вважати проведене дослідження завершеним, після чого стимул може бути записаний, і весь процес починається спочатку. Пацієнт з дефіцитом виконавчих функцій може допускати численні помилки: губити з робочої пам’яті стимул, забути наступний, ще не введений стимул, зупинитися на першому елементі зі списку, сумісним з критерієм пошуку, затягувати роботу, записуючи один і той же стимул декілька разів. У самих важких випадках пацієнт може виконувати вправу, зовсім не звертаючи уваги на вказаний у завданні порядок. Вправа передбачає, що пацієнт буде контролювати кожен крок у вказаній послідовності, використовуючи допоміжні опції на кожній стадії; ці опції повинні бути поступово видалені. Пацієнт виконує вправу, записуючи слова або перетаскуючи їх за допомогою миші у нижню частину екрана. Передбачені різні рівні зі зростаючою складністю, що досягається завдяки збільшенню кількості стимулів або складності упорядкування. Щоб упорядкувати числа на більш простих рівнях, пацієнту достатньо слідувати числовій послідовності, так як числа представлені по порядку. На наступних рівнях збільшується кількість стимулів, числа йдуть один за другим тільки в парах чи триплетах, у все більш обширних послідовностях, де числа належать різним десяткам. У більш складних вправах кількість стимулів ще більше збільшена, і для упорядкування необхідно працювати з числовими послідовностями з більше ста чисел. Для кожного рівня представлений обширний репертуар можливих комбінацій стимулів, сконструйованих виходячи з гомогенних критеріїв складності. На початкових стадіях можна відмітити уже упорядковані стимули, що полегшує проходження вправи, тому що кількість стимулів, які повинен аналізувати пацієнт, постійно зменшується. Це спрощення, проте, повинно бути поступово прибрано, щоб отримати від пацієнта більший моніторинг. Передбачена можливість вставляти цифри, які пацієнт забув раніше, але це виправлення буде кодифіковане як помилка у фінальному звіті. Найвищим ступенем складності є відключення можливості бачити уже упорядковані цифри. Як у модальності введення тексту з клавіатури, так у перетаскуванні цифр, пацієнт має у своєму розпорядженні єдину комірку, у якій видно тільки останню використану цифру. Тобто, для правильного виконання вправи, від нього потребується максимальний контроль.

Для кого пiдходить

Враховуючи типологію матеріалу, ця вправа може бути запропонована як дуже важким пацієнтам, які будуть працювати з малою кількістю стимулів і облегшеними контекстами, так і пацієнтам з легким або дуже легким дефіцитом.

Упорядкування за величиною

Комплексна вправа на рішення задач вербальної природи.

Опис вправи

На екрані у випадковому порядку представлена серія слів, яку можна упорядкувати виходячи з розміру, від більшого до меншого і навпаки. Упорядкування — це складний когнітивний процес, який передбачає організацію дій у послідовні етапи. У першу чергу, необхідно використовувати критерій для побудови порядку. У даній вправі це розмір предметів. Потрібно ураховувати послідовність, зупинятися на кожному елементі, і, утримуючи його в робочій пам’яті, шукати серед всього матеріалу інший стимул, який відповідає заданим характеристиками вправи, а саме — концепції «більше, ніж…», або «менше ніж…». Порівняно з іншими вправами, які передбачають упорядкування, в цьому пацієнт повинен провести набагато більш складну процедуру — набагато складніше оцінити кожен стимул на основі розміру прототипу і порівняти його з іншими. У даному випадку немає заданих попередньо встановлених маркерів для упорядкування, які можна було б використовувати для порівняння і аналізу запропонованих стимулів, як наприклад, позиція однієї букви в алфавіті по відношенню до іншої. Складний процес абстрагування передбачає активізацію у робочій пам’яті образу стимула і порівняння його, виходячи із розміру, з іншими стимулами. Пацієнт повинен порівняти один за іншим ментальні образи стимулів з тим, який він прийняв за початковий (найбільший або найменший). Коли пацієнт вирахував стимул, який може бути наступним, він повинен утримувати одразу обох у оперативній пам’яті, і продовжувати з оцінкою інших, порівнюючи іх один за іншим з обома. Тільки якщо пацієнт не знайде стимул, який можна буде помістити між тими двома, він займе місце попереднього у оперативній пам’яті і з ним буде необхідно порівнювати наступні. Тільки після аналізу усіх стимулів, пацієнт може бути впевнений, що точно визначив наступний. Не слід зупиняти процес при знаходженні першого стимула, який задовольняє ціль, ця поведінка характерна для синдрому дефіциту виконавчих функцій. Необхідно кожний раз здійснювати аналіз всього матеріалу, до самого кінця, тому що наступні стимули можуть бути більш відповідними критеріям пошуку. Тільки після аналізу усіх стимулів можна вважати проведене дослідження завершеним, після чого стимул може бути записаний, і весь процес починається спочатку. Пацієнт з дефіцитом виконавчих функцій може допускати численні помилки: губити з робочої пам’яті стимул вказаного розміру, забути наступний, ще не введений стимул, зупинитися на першому елементі зі списку, сумісним з критерієм пошуку, затягувати роботу, записуючи один і той же стимул декілька разів. У самих важких випадках пацієнт може виконувати вправу, зовсім не звертаючи уваги на вказаний у завданні порядок. Вправа передбачає, що пацієнт буде контролювати кожен крок у вказаній послідовності, використовуючи допоміжні опції на кожній стадії. Ці опції повинні бути поступово видалені. Пацієнт виконує вправу, записуючи слова або перетаскуючи їх за допомогою миші у нижню частину екрана. Передбачені різні рівні зі зростаючою складністю, що досягається завдяки збільшенню кількості стимулів. Для кожного рівня пацієнт може працювати з більшою кількістю матеріалу, створеного с гомогенними рівнями складності. На початкових стадіях можна відмітити уже упорядковані стимулі, що полегшує проходження вправи, тому що кількість стимулів, які повинен аналізувати пацієнт, постійно зменшується. Це спрощення, проте, повинно бути поступово прибрано, щоб отримати від пацієнта більший моніторинг. Передбачена можливість вставляти стимули, які пацієнт забув раніше, але це виправлення буде кодифіковане як помилка у фінальному звіті. Найвищим ступенем складності є відключення можливості бачити уже упорядковані стимули. Як у модальності введення тексту з клавіатури, так у перетаскуванні цифр, пацієнт має у своєму розпорядженні єдину комірку, у якій видно тільки останній використаний стимул. Тобто, для правильного виконання вправи, від нього потребується максимальний контроль.

Для кого пiдходить

Відповіді за категоріями

Вправа на когнітивну гнучкість.

Опис вправи

Пацієнт повинен за інтервал часу, встановлений реабілітологом, написати якомога більше слів, які відносяться до певної семантичної категорії. Як тільки слово написано та натиснута клавіша ENTER, написане слово зникає. Таким чином, від пацієнта потрібен більший моніторинг, для того, щоб уникнути персеверацій, вводячи декілька разів одне й те ж саме слово, чи введення сторонніх слів, які не відповідають отриманій задачі. Більш складний рівень передбачає вибір 2 категорій. Задача показує пацієнту, яка категорія 1, і яка — 2, обрані з тих, які були запропоновані програмою, або визначені реабілітологом. Далі, на екрані з’являються два числа, відповідно до обраної послідовності. Пацієнт повинен відповісти протягом часу, який установлений реабілітологом, продукуючі слова, які відносяться до категорії 1 або категорії 2, встановленим раніше. У цій модальності, як тільки слово написано і натиснута клавіша введення, написане слово зникає. Потрібен ще більш точний моніторинг, так як окрім попередніх помилок пацієнт може ще сплутати два номери, відповідаючи на категорію 1 стимулом для категорії 2 і навпаки. Тільки у кінці вправи пацієнт буде проінформований про допущенні помилки. Складність вправи може бути збільшена, пропонуючи 3 або 4 категорії, обираючи між ними більш схожі, запрошуючи продукування більшої кількості слів у категорії та зменшуючи максимальний час на кожну відповідь.

Для кого пiдходить

Більш прості рівні призначені для пацієнтів з середнім ступенем дефіциту, в той час як більш складні рівні підходять для пацієнтів з легким та дуже легким ступенем дефіциту.

Вгадай цифру

Вправа на рішення задач, які мають як спрощену, так і дуже складну модальність виконання.

Опис вправи

Програма обирає число, що складається з 2, 3 або 4 цифр. Пацієнт повинен вгадати таємне число, роблячи якомога менше ходів, здійснюючи спроби, які базуються на верифікації або фальсифікації гіпотез. На кожен варіант програма відповідає певним сигналом, які указують пацієнту, що: всі цифри неправильні; одна або декілька цифр правильні, але у неправильній позиції; скільки правильних цифр і у правильній позиції. Ніколи не вказується, які саме цифри вказані правильно, вказується тільки, чи є серед ведених цифр правильні и скільки їх. Пацієнт повинен ураховувати отримані відповіді програми, і формулювати послідовно інші варіанти, допоки не дізнається таємне число. На полегшеному рівні таємне число складається тільки з 2 цифр. Після пропозиції пацієнта та відповіді програми, процес рішення задач спрощується наявністю комірки, у якій пацієнт може писали свої гіпотези або видаляти ті гіпотези, які виявилися неправильними. Реабілітолог веде пацієнта до формулювання гіпотез, уникаючи повторення цифр, які уже були включені, і продовжуючи вправу таким чином, щоб зуміти визначити таємне число. Вправа ускладнюється при збільшені кількості цифр у таємному числі. У програмі доступна і така вправа: на екрані представлена серія чисел, на кожне з яких є відповідь щодо наявності у ньому цифр, які складають секретне число, запропоноване програмою. Ці відповіді сконструйовані таким чином, щоб можна було вгадати секретний номер, формулюючи лише одне припущення. Ця права також може бути ускладнена збільшенням кількості цифр від 2 до 4. Кількість завдань, які може створити програма, безкінечне, що робить можливим використання цієї вправи по декілька разів за одну сесію і протягом безлічі послідовних сесій.

Для кого пiдходить

Більш прості рівні створені для пацієнтів з середнім ступенем порушень, а більш складні рівні підходять для роботи з пацієнтами з легким та дуже легким ступенем порушень.