Пам’ять

Розпізнавання фігур

Проста вправа на невербальну пам’ять.

Опис вправи

Представлені 2 типи вправ: «Фігури» і «Патерни» фігур, які відрізняються за кількістю та типологією матеріалу, який потрібно запам’ятати. В кожній вправі реабілітолог обирає фігури і набір кольорів. В обох випадках необхідно визначити схожість стимулів, обираючи із доступних більш або менш схожі. У «Фігури» пацієнт повинен запам’ятати 1 або 2 фігури і впізнати їх серед 3 або 6 відволікаючих стимулів. Всі фігури відрізняються за формою і кольором. В «Патерни» реабілітолог обирає певну кількість фігур і кольорів, які розміщуються в таблиці розміру, який можна корегувати: 2 фігури на 5 кольорів, 2 фігури на 6 кольорів, 3 фігури на 4 кольори, 3 фігури на 5 кольорів. Серед них реабілітолог обирає кількість цільових стимулів (3,4,5) і розміщує їх в певній послідовності — «Патерни» фігур, які необхідно запам’ятати. Цільові та відволікаючі стимули мають спільні форми та кольори. Реабілітолог встановлює більшу або меншу складність в налаштуваннях вправи. Для цього він обирає кольори схожих або різних відтінків, а також форми — графічно більш схожі, або більш різні.

Спільно з реабілітологом пацієнт вивчає фігуру/фігури поки запам’ятовування не стане стабільним. В більш простому варіанті пацієнт постійно знаходить цільові форму/форми або колір/кольори серед пред’явлених. Контексти кожен раз змінюються, щоб гарантувати, що вибір зі сторони пацієнта відповідає ефективному впізнаванню саме стимулів, а не їх позиції в списку множинного вибору. На більш складному рівні пацієнт впізнає цільові стимули серед відволікаючих і копіює їх, переносячи у вказаний простір в правильному порядку. У фазі вивчення є можливість закрити одну, декілька або всі моделі, щоб пацієнт запам’ятовував один стимул за раз, і перейти до нових стимулів, коли попередні були запам’ятовані. Після закінчення відволікаючого завдання пацієнт переходить до фази впізнавання. Пацієнт повинен знайти стимули в ситуації множинного вибору, в більш простій формі вправи вказуючи на них, в більш складній — перенісши їх в нижню частину екрану в правильному порядку.

Для кого підходить

Більш проста модальність вправи підходить для роботи з важкими пацієнтами, тому що діяльність пацієнта дуже полегшена типологією матеріалу, фазою вивчення, що супроводжується реабілітологом, і відновленням матеріалу зі списку множинного вибору.



У вправі «Патерни» типологія і кількість опцій роблять вправу більш складною. Полегшити відновлення мнестичного сліду можна, керуючи процесом впізнавання в ситуації множинного вибору. Така вправа може бути запропонована і суб’єктам з середньою або легкою ступеню дефіциту.

Асоціації символу з кольором/номером

Вправа на невербальну пам’ять.

Опис вправи

Проста вправа на невербальну пам’ять, в якій можна використовувати числові стимули. Пацієнт повинен вивчити пари із певної кількості (від 2 до 5) геометричних фігур з такою ж кількістю цифр або кольорів, вибраних із репертуару можливих. У фазі вивчення пацієнта запрошують переносити по одній за раз фігури під відповідний їм колір або номер, відповідність визначається заздалегідь. Щоб полегшити вивчення фігур, можна заховати одну або всі фігури моделі, і запросити пацієнта знайти відповідний стимул або стимули, щоб дозволити пацієнту запам’ятати один стимул за раз, і перейти до нового стимулу, коли попередні запам’яталися. Щоб переконатися, що пацієнт запам’ятав розташування стимулу, а не кожну із асоціацій стимулу — кольору/цифри, стимули кожний раз змінюють свої позиції на екрані.

Коли достовірно відомо, що пацієнт запам’ятав всі асоціації стимулів, переходять до відволікаючого завдання. Фаза відновлення передбачає пред’явлення одного кольору або номера за раз, пацієнт повинен перетягнути в зону в нижній частині екрану символ, який був з ним асоційований. Стимули повторюються 8–15 разів, кожен раз дозволяючи пацієнту контролювати, що він відповів в минулий раз. Таким чином уникається повторення допущених помилок або копіювання вже наданих відповідей. В кінці пацієнт може побачити всі зроблені ним пари у вільній таблиці та виправити допущені помилки.

Для кого пiдходить

У більш простій модальності вправа підходить важким пацієнтам, так як задача пацієнта дуже спрощується типологією матеріалу, дуже керованою Фазою вивчення і впізнавання за допомогою списку множинного вибору. Можна зробити вправу більш складною, вибираючи більшу кількість стимулів, роблячи стимули дуже схожими. У такому випадку вправу можна запропонувати пацієнтам зі середнім і легким дефіцитом.



Завдання може бути ускладненим підвищенням кількості цільових стимулів і вибором все більш схожих стимулів (за формою і кольором), таким чином, щоб градієнтно зробити більш складним розрізнення і запам’ятовування різних стимулів.

Таблиця геометричних фігур

Вправа на невербальну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнт повинен запам’ятати певну кількість цільових фігур і їхнє розташування всередині таблиці, розміри якої можуть регулюватися. Реабілітолог вибирає розмір таблиці (від 2×3 до 4×5 комірок) і відповідно, кількість цільових стимулів: від 3 до 7. Із широкого репертуару стимулів реабілітолог обирає певну кількість форм і кольорів, які розміщуються в рядках і стовпцях: наприклад, 2 форми х 5 кольорів, 3 форми х 5 кольорів, 4 форми х 5 кольорів. Можна встановити схожість стимулів, вибираючи із можливих більш або менш схожі за формою і кольором, таким чином плануючи більшу або меншу складність вправи. Із них вибирають певну кількість цільових стимулів, які мають спільну форму і колір з відволікаючими стимулами, і по порядку розміщають цільові стимули в таблиці в наданій позиції.

За допомогою реабілітолога пацієнт вивчає фігури та їхнє розташування до тих пір, поки запам’ятовування не стане точним, а пригадування достатньо стабільним. Пацієнт повинен впізнати цільові стимули серед відволікаючих стимулів і скопіювати їх у відповідності з моделлю, переносячи в правильне положення всередині таблиці. На фазі вивчення можливо сховати одну, більше одної або всі «комірки», колонки або ряди таблиці з прикладом, щоб дати пацієнту запам’ятати один стимул за раз, і перейти до нового стимулу, коли попередні запам’яталися. Після відволікаючого завдання пацієнт переходить до завдання впізнавання, протягом якого повинен буде вибрати стимули в ситуації множинного вибору, перетягуючи і вставляючи їх в таблицю, відновлюючи таблицю-модель, яку він вивчав раніше.

Для кого пiдходить

Вправа в більш простій модальності призначена для більш важких пацієнтів, так як завдання дуже спрощено типологією матеріалу, дуже керованою Фазою вивчення і впізнавання за допомогою списку множинного вибору. В більш складній модальності типологія і кількість опцій роблять завдання на запам’ятовування більш складним. Полегшити відновлення мнестичного сліду можна керуючи процесом впізнавання в списку множинного вибору. Така вправа може бути запропонована суб’єктам зі середньою або легко ступеню дефіциту.



Пошук фігур

Вправа на невербальну пам’ять.

Опис вправи

На екрані представлена таблиця зі змінним числом закритих карток: пацієнт клікає на них в пошуку однакових або схожих стимулів. Вправа вимагає від пацієнта запам’ятати фігури і їхнє розташування в просторі. Кожний раз, коли він клікає на картку, вона повертається і з’являється прихований малюнок, який залишається видимим поки пацієнт не клікне на певну кількість інших карток. Після цього картки перевертаються, і малюнок знову стає невидимим. Коли пацієнт знаходить малюнки, які відповідають отриманій задачі, вони залишаються видимими на екрані, і кількість карток, серед яких необхідно шукати інші комбінації, поступово зменшується.

Реабілітолог визначає складність вправи вибором змінних. Перш за все, розмір таблиці — від 2×3 до 6×6, і, відповідно, кількість стимулів: від 5 до 36. Потім, тип пошуку: пари, триплети, квартилі, з однаковими стимулами, або стимулами із однієї семантичної категорії. Тільки якщо пацієнт клікає послідовно на дві/три/чотири фігури, і всі вони відповідають критеріям, малюнки залишаються видимими, в інакшому випадку — перевертаються назад. Останнє налаштування полягає в рівні складності завдання: пошук однакових стимулів, або тих, що відносяться до однієї семантичної категорії. У першому випадку, пацієнт повинен запам’ятати кожну фігуру, або її розташування всередині таблиці, у другому — повинен запам’ятати не тільки розташування в просторі, але й категоризувати кожний малюнок, який надходить. Реабілітолог може вибрати контекст, на якому малюнки будуть виділятися із фону, полегшуючи таким чином процеси сприймання/аналізу/запам’ятовування, або вибрати фон, який ускладнює сприймання малюнків і наступних процесів. Виходячи із різного часу аналізу і відповіді пацієнта можливо визначити тривалість пред’явлення на екрані неправильних карток. Реабілітолог може також вибрати контекст, в якому будуть пред’явлені картки, або сприяючи процесам сприймання/аналізу/запам’ятовування, або ж роблячи ці процеси більш складними.

Для кого пiдходить

Ця вправа пропонується пацієнтам з дуже важкими порушеннями або одразу після кризу, при умові що кількість стимулів невелика, були вибрані стимули, які відрізняються між собою і контекст сприяє сприйманню стимулів. Зі встановленими дуже складними налаштуваннями вправа може бути використана для пацієнтів з легким або середньо-легким дефіцитом когнітивних функцій.


Запам’ятовування фігур

Вправа на невербальну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнт повинен запам’ятати декілька складних фігур, вибраних реабілітологом. Вправи невербальної пам’яті, але на Фазі вивчення використовується вербальний опис. Протягом Фази Пригадування, пацієнт повинен буде відновити у пам’яті, яку позицію займала кожна із фігур всередині чорних квадратів, або згадати зміст кожного малюнку.

Реабілітолог допомагає пацієнту і на фазі вивчення, орієнтуючи його увагу, розділяючи вправи на маленькі кроки, спрощуючи і організовуючи збереження і відновлення даних. Вправа може бути проведена в двох модальностях: в більш простій передбачається впізнавання місцерозташування фігур, розташованих всередині чорних квадратів, в більш складній — пригадування змісту кожного із вивчених малюнків. Щоб полегшити сприймання, можливо концентрувати і утримувати увагу пацієнта на одному малюнку за раз, і переходити до нової фігури, коли попередні вже були запам’ятовані. Рівень складності визначається також кількістю фігур в обох модальностях від 2 до 16.

У фазі вивчення пацієнта запрошують описати фігури. Реабілітолог веде пацієнта до уважного і ретельного аналізу матеріалу, розпитуючи про деталі: таким чином збільшується час концентрації, аналізу, обробки, глибини кодифікації і, відповідно, узгодженість мнестичного сліду. Після відволікаючого завдання і протягом фази Пригадування, пацієнт повинен впізнати, яку позицію займала фігура або пригадати зміст кожної фігури, в залежності від обраної модальності вправи.

Задiянi когнiтивнi процеси

Вправа передбачає стимуляцію візуальної обробки у пацієнта. В якості інструмента вивчення використовується і вербальний опис — для створення більш стійкого мнестичного сліду і для забезпечення його більш ефективного відновлення.

Для кого пiдходить

Вправа може пропонуватися пацієнтам середньої важкості, але на більш складних рівнях, її можна використовувати з пацієнтами з легкими і дуже легкими порушеннями.



Організація списку

Вправа на вербальну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнт повинен запам’ятати список слів, які відносяться до певної кількості семантичних категорій. Реабілітолог асистує пацієнту і на фазі Вивчення, орієнтуючи його увагу, розділяючи завдання на маленькі кроки, полегшуючи і організовуючи збереження і відновлення даних.

Щоб полегшити сприймання, можливо сховати одну або майже всі категорії з відповідними стимулами. Таким чином пацієнта змушують керувати і утримувати увагу на малій кількості стимулів, індукують його запам’ятовувати один стимул за раз, переходячи до нової категорії або новим стимулам, коли попередні вже запам’яталися. Рівень складності визначається кількістю слів, які необхідно запам’ятати: від 6 до 20, для кожного рівня передбачені 24 гомогенні робочі групи, в кожній слова відносяться до певної категорії. Кількість категорій і відповідних стимулів змінюється згідно кількості слів з списків: 2, 3, 4, чи 5 стимулів для категорії. Коли стимулів 6, робочі групи передбачають 3 групи по 2 стимули. На початковому рівні пацієнту потрібно допомагати як можна більше, тому фіксована кількість стимулів в одній групі виявляє додаткову допомогу при пригадуванні. З 8 стимулами робочі групи починають змінювати кількість стимулів (3,2,3), але комбінація як і раніше залишається незмінною. В останніх групах надається найбільша варіативність, з 20 стимулами може бути сформовано ще більша кількість комбінацій: 6 6 4 4; 6 4 5 5; 5 5 5 5; 7 3 6 4; 7 3 5 5; 7 3 7 3. В даному випадку вправа стає більш складною для пацієнта, який окрім вибраних категорій і стимулів повинен запам’ятати, скільки елементів знаходиться в кожній категорії. Використовуються звичні категорії (професії, транспорт) або більш складні (ріжучі предмети, рідини, червоні предмети). Пацієнт повинен знайти ярлик для кожної, при цьому реабілітолог не модифікує його пропозицію. Реабілітолог не повинен виправляти пацієнта, намагаючись зробити відповідь більш правильною. Якщо ж пацієнт не може розділити слова на групи або знайти відповідні ярлики, реабілітолог може порадити пацієнту по ходу вправи.

У фазі організації пацієнт повинен проаналізувати слова, пред’явлені у випадковому порядку, відрізнити категорії, до яких вони відносяться, розподілити стимули за категоріями. У фазі вивчення пацієнт повинен запам’ятати стимули невеликими партіями для створення консолідованого мнестичного сліду. Після відволікаючого завдання пацієнт повинен пригадати стимули і скласти із них списки, які розділені за категоріями.

Задiянi когнiтивнi процеси

Вправа стимулює у пацієнта семантичну обробку матеріалу, що дозволяє створити більш консолідований мнестичний слід і більш ефективне його відновлення.

Для кого пiдходить

Ця вправа пропонується пацієнтам зі середньою ступеню порушення пам’яті, але на більш складних рівнях вона підходить пацієнтам з легкими і дуже легкими порушеннями.



Питання та відповіді

Вправа на вербальну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнт повинен запам’ятати змінну кількість питань і відповідей. Разом із реабілітологом він визначає підказки, як можуть бути використані для відновлення інформації як у фазі Вивчення, так і в фазі Відновлення. Мнестичне навантаження може бути різним, це залежить від кількості елементів, які потрібно запам’ятати для кожного питання і кожної відповіді. Можна вибрати різні типології питань і відповідей, і таким чином регулювати рівень складності завдання:

Реабілітолог допомагає пацієнту в фазі вивчення, направляючи його увагу, розділяючи завдання на невеликі частини, допомагаючи і організовуючи накопичення і відновлення даних. Для сприяння вивченню можна зробити видимим тільки одне питання і тільки одну відповідь за раз. Таким чином, пацієнта стимулюють направити і утримувати увагу на невеликій кількості стимулів, йому підказують запам’ятовувати стимули по одному, переходити до нового питання, тільки коли всі попередні запам’яталися.

У фазі організації пацієнт повинен проаналізувати питання, написати відповідь і знайти підказку, яка допоможе йому в процесі пригадування у випадку можливих труднощів. У фазі вивчення пацієнт повинен запам’ятати стимули, розділені на невеликі частини, поки не створить стабільний мнестичний слід. Після відволікаючого завдання пацієнт повинен пригадати стимули: написати в певній графі питання і відповідні їм відповіді. Якщо пацієнт не може пригадати стимули, для кожного із них можна подивитися підказку.

Задiянi когнiтивнi процеси

Вправа направлена на розвиток у пацієнта здатності до семантичної обробки для більш надійного і ефективного запам’ятовування матеріалу.

Для кого пiдходить

Дану вправу пропонують пацієнтам зі середньою ступеню дефіциту, на більш складних рівнях вона корисна також пацієнтам зі середньо-легким і легким дефіцитом когнітивних функцій.



Запам’ятати задачу

Вправа з вербальним матеріалом напроспективну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнту дається задача, яку він повинен виконати після змінного інтервалу часу. Задача має змінний рівень складності: запитати щось або дати відповідь, здійснити одну або декілька дій. Пацієнт вивчає задачу і далі переходить до Відволікаючого завдання (тривалість і тип встановлені реабілітатором). Після закінчення інтервалу ретенції, з подачею сигналу (звук, зміна кольору екрану, певна дія, здійснена реабілітологом) пацієнт повинен самостійно пригадати, що повинен виконати отриману задачу. Всі опції, які відносяться до задачі, можуть бути вибрані із широкого спектру можливих або задані реабілітологом. Мнестичне навантаження різноманітне: залежить від складності і кількості елементів, що містяться в задачі. Пацієнт повинен відповісти або запитати щось (наприклад, які солодощі ваші улюблені, коли ви народились, де припаркований ваш автомобіль та ін.), пояснити деякі речі (наприклад, як виміряти температуру, чому треба наклеювати пластир та інше) або здійснювати дію (наприклад, взяти зі столу червону ручку, викинути в корзину папір та ін.). Сигнали, які вказують пацієнту, що пора здійснювати дію, можуть бути різного рівня складності: дуже гучний звук, звук, який коливається і не дуже гучний, зміна кольору екрану під час виконання відволікаючого завдання, певна дія реабілітолога. Також, сигнал, який повинен вказувати пацієнту, що потрібно відповісти, може характеризуватися різною складністю: звук будильника, різноманітний звук, менш інтенсивний звук, зміна кольору екрана протягом відволікаючого завдання, певна дія реабілітолога. В більш складній версії, пацієнт повинен виконувати задачу після певного проміжку часу: поки він проходить Відволікаюче завдання, хронометр вказує скільки часу пройшло.

Задiянi когнiтивнi процеси

Вправа тренує у пацієнта обробку матеріалу і створення пильного очікування, яке повинно тривати до моменту подачі сигналу і, таким чином, виконання отриманої задачі. Реабілітолог асистує пацієнту і на Фазі вивчення, орієнтуючи увагу, спрощуючи і організовуючи збереження і відновлення даних.

Для кого пiдходить

Вправа може бути запропонована пацієнтам середньої важкості, але на більш складних рівнях вона підходить і для пацієнтів з легкими або дуже легкими порушеннями.



Пари слів

Вправа на вербальну пам’ять.

Опис вправи

Пацієнт повинен запам’ятати пари слів, які мають різні характеристики. Реабілітолог допомагає пацієнту і на фазі вивчення, орієнтуючи його увагу, розділяючи вправу на маленькі кроки, спрощуючи і організовуючи обробку стимулів, створення ментальних образів, збереження і відновлення даних. Щоб полегшити сприймання, можливо приховати або показати тільки одну або декілька пари слів, таким чином, пацієнта зобов’язують утримувати увагу на малій кількості стимулів, так він індукується до запам’ятовуванню однієї пари за раз, переходячи до нової пари, коли попередні вже були запам’ятованні.

Рівень складності складається із візуально-образних характеристик слів і їх можливої взаємодії: на першому рівні пред’являються конкретні слова, легко конвертовані в інтерактивні зображення: (Диван-Подушка); на другому — конкретні слова, які легко представити, але поставленні в пари таким чином, що образ цих пар складно швидко пригадати, використовуючи конкретні епізоди реального життя (Піна-Ножиці); на третьому рівні, конкретне слово повинно бути з’єднано з абстрактним словом (Кувшин-Ввічливість); на останньому рівні представлені два абстрактних слова (Сила-Поступливість).

У фазі Вивчення реабілітолог асистує, веде пацієнта і допомагає йому створювати образи так, що слова із пари будуть представлені в них в своїй взаємодії. За допомогою питань пацієнт індукується до створення образів і визначення їхньої цілісності. Запам’ятовування стимулів здійснюється маленькими крокам, поки пацієнт не створить стабільний мнестичний слід. Після Відволікаючого завдання, пацієнт повинен відтворити стимули: з’являється перше слово із пари і пацієнт, якого запрошують пригадати раніше створений образ, пише поруч відповідне друге слово.

Задiянi когнiтивнi процеси

Вправа стимулює візуально-образну обробку матеріалу, щоб розвинути стратегію вивчення відмінну від вербальної, створюючи більш консолідований візуальний мнестичий слід і забезпечуючи більш ефективне відновлення.

Для кого пiдходить

Данна вправа може бути запропонована, з малою кількістю стимулів та конкретними словами, пацієнтам середньої важкості; на більш складних рівнях вона підходить для пацієнтів з легкою і дуже легкою ступінню дефіциту.