Назад до Giunti Psychometrics

Увага

Альфа

Вправа для фокусування уваги.

Опис вправи

На екрані з’являється по одному стимулу за раз, кожного разу однаковий. Його обирає реабілітолог із широкого спектру можливих. Після того, як пацієнт помічає присутність стимулу, він має якомога швидше натиснути клавішу пробіл. Стимули можуть з’являтись увесь час в центрі екрану, в обмеженому чи розширеному просторі або на весь екран. Крім того, вони з’являється у 50 % випадків справа і в 50 % зліва.

Для кого підходить

Вправа базова і підходить для тяжких пацієнтів, або одразу після кризу.


Поступово змінюючи різноманітні характеристики вправи, реабілітолог може збільшити її складність і застосовувати також у випадках, коли пацієнти демонструють значні покращення.

Бета

Вправа на вибірковість уваги.

Опис вправи

Реабілітолог обирає один або декілька вербальних або невербальних цільових стимулів, на які пацієнт має реагувати, а також один або декілька відволікаючих стимулів. На екрані з’являються один за одним стимули, по одному за раз. Пацієнт має натискати клавішу пробіл якнайшвидше, коли помітить цільовий стимул, та ігнорувати відволікаючі стимули.

Задіяні когнітивні процеси

При виконанні вправи задіяно декілька процесів: когнітивне опрацювання (пацієнт має пригадати інструкцію щодо того, які стимули є цільовими і які відволікаючими) та приймати рішення натискаючи на клавішу при появі цільового стимулу і гальмувати відповіді при відволікаючому стимулі.

Для кого підходить

Це вправа середньої складності, її пропонують пацієнтам, що продемонстрували здатність проходити досить легкі завдання на фокусування уваги, навіть якщо час виконання вправи не був оптимальним.


Можна досягти зростання складності вправи, змінюючи налаштування її характеристик: збільшуючи кількість цільових та відволікаючих стимулів, обираючи все більш схожі між собою стимули для того, щоб поступово ускладнити процес розрізнення між різними стимулами. Стимули можуть бути вербальними (слова, цифри) або невербальними (геометричні фігури та ілюстрації). Реабілітолог на свій розсуд обирає спосіб проведення вправи згідно ступеню дефіциту виконавчих функцій пацієнта. При вербальних порушеннях йому будуть представлені лише невербальні стимули.

Гама

Вправа на переключення уваги.

Опис вправи

Реабілітолог детально конструює для проведення вправи два контексти, обидва з завданнями go/no gо, що чередуються між собою згідно встановленим параметрам. У відповідності з представленим контекстом, пацієнт має реагувати на появу цільового стимулу, що обрав реабілітолог, й ігнорувати відволікаючі. Особливі сигнали вказують пацієнту на контекст (колір екрану, звук, розмір стимулу, їх колір), в якому він знаходиться, й яке завдання він має виконувати. Для обох контекстів на екрані з’являється один стимул за раз. Стимули, що обирає реабілітолог перед початком, можуть бути вербальними (букви, слова) або невербальними (геометричні фігури та ілюстрації). Також він обирає тип сигналу (візуальний або акустичний), що буде вказувати пацієнту на перехід з одного контексту в інший. Після цього реабілітолог обирає параметри або характеристики для кожного контексту: наприклад, колір фону або стимулів, їх місцерозташування на екрані. До кожної сесії необхідно обрати цільові та відволікаючі стимули. Після засвоєння інструкції пацієнт переходить до виконання завдання. Він має як тільки помітить цільовий стимул — натиснути на клавішу пробіл, появу відволікаючих стимулів необхідно ігнорувати.

Задіяні когнітивні процеси

При виконанні завдання взаємодіють декілька процесів: аналіз контексту, в якому проводиться вправа, когнітивне опрацювання (пригадування інструкції відповідно характеристик цільового і відволікаючого стимулу для кожного контексту і категоризація поточного стимулу), прийняття рішення щодо відповіді (чи натискати клавішу пробілу) при появі цільового стимулу або гальмування відповіді при появі відволікаючого стимулу.

Для кого підходить

Це складна вправа і пропонується пацієнтам, що продемонстрували уміння реагувати на дискретні стимули у вправах на вибірковість уваги, навіть якщо час відповіді не був оптимальним.


Реабілітолог може збільшити складність вправи, змінюючи налаштування: збільшуючи тривалість роботи під час сесії; обираючи більш складні сигнали переходу з одного контексту в інший та такі, що мало розрізняються між собою; обираючи цільові та відволікаючі стимули все більш схожі між собою так, щоб поступово ускладнити задачу розрізнення стимулів. Реабілітолог на свій розсуд обирає той чи інший спосіб проведення вправи, згідно ступеню дефіциту пацієнта: при труднощах у доступі до лексики пацієнта йому будуть запропоновані виключно невербальні стимули.

Дельта

Вправа на розподіл уваги.

Опис вправи

Реабілітолог ретельно планує два завдання, основне і додаткове, обидва з завданнями go/no gо, що будуть запропоновані одночасно. Пацієнт, згідно отриманих від реабілітолога інструкцій, має певним чином реагувати на цільові стимули одного і другого завдання, ігноруючи відволікаючі стимули. Під час виконання обох завдань на екрані з’являються стимули один за одним, але можуть з’явитися і два стимули одночасно, кожен для свого завдання. Стимули можуть бути вербальними (букви, слова, цифри) або невербальними (геометричні фігури та ілюстрації). Пацієнт має реагувати на появу одного з двох цільових стимулів, натискаючи якомога швидше клавішу. Він відповідає, натискаючи на дві різні клавіші, кожна для цільового стимулу кожного із завдань.

Задіяні когнітивні процеси

На етапі виявлення стимулу задіяні такі процеси: аналіз отриманого завдання, когнітивне опрацювання (пригадування інструкції і характеристик цільових і відволікаючих стимулів для кожного завданні і категоризація кожного пред’явленого стимулу), рішення відповісти (чи натискати клавішу пробілу) при появі цільового стимулу або гальмування відповіді при появі відволікаючого стимулу.

Для кого підходить

Вправа дуже складна, оскільки потребує значних ресурсів уваги для виконання двох завдань одночасно, тож підходить для осіб з легким та дуже легким рівнем дефіциту, що продемонстрували своє вміння працювати з дискретними стимулами у вправах на переключення уваги, навіть якщо час відповіді не був оптимальним.


Реабілітолог обирає такий спосіб побудови вправи, що максимально враховує ступінь дефіциту інструментальних здібностей пацієнта: коли лексичні здібності пацієнта обмежені, йому будуть запропоновані виключно невербальні стимули. Можна досягти зростання складності вправи, змінюючи її характеристики: збільшуючи загальну тривалість робочої сесії, а також кількість цільових стимулів, обираючи цільові й відволікаючі стимули, все більш складні і схожі між собою для того щоб поступово ускладнити завдання розрізнення стимулів.

Колони, що рухаються

Комплексна вправа на увагу зі стимулами, що рухаються.

Опис вправи

Дві колони починають рухатись з різною швидкістю, одна з нижнього краю екрану, інша — з верхнього, у напрямку до протилежного краю. Пацієнт має натиснути кнопку пробіл і зупинити колони, коли їх верхівки знаходяться на одній горизонталі. Швидкість руху колон різна й не однакова для різних рівнів вправи: це не дозволяє пацієнту заздалегідь знати місце зустрічі колон. Для правильного виконання пацієнт має ретельно слідкувати за двома колонами, переключаючись з однієї на іншу, щоб передбачити, виходячи з їх швидкості, точку зустрічі колон й бути готовим зупинити їх. На медіані в центрі екрану кожен раз візуалізується допущена помилка — дистанція між верхівками колон.

Задіяні когнітивні процеси

Ця вправа утримує увагу пацієнта на завданні, зобов’язує слідкувати за рухом колон та аналізувати їх швидкість. Таким чином пацієнт тренується сканувати все більший простір все швидше.

Для кого підходить

Регулюючи рівень складності, можна пропонувати вправу пацієнтам з середньо-легкими порушеннями, але налаштування дозволяють запропонувати її і більш тяжким пацієнтам. Необхідність спостерігати за двома колонами одночасно, спрямовуючи і переключаючи увагу з правої на ліву, робить цю вправу корисною для пацієнтів з неглектом.


Реабілітолог може обирати три варіанти швидкості колон, відповідно до можливостей пацієнта. Додаткові складнощі забезпечуються широтою колон, їх відстанню від центру екрана й неможливістю передбачити сторону екрану, від якої колони починають рухатись.

Мішень

Комплексна вправа на увагу зі стимулами, що рухаються.

Опис вправи

В одній з точок в нижній частині екрану з’являється лінія, що рухається вгору під певним кутом нахилу. Пацієнт повинен рухати розташовану в верхній частині екрану мішень вправо або вліво, користуючись клавішами зі стрілками, так, щоб лінія в кінці руху потрапила в межі мішені. Пацієнт має передбачити, куди потрапить лінія, аналізуючи пункт, з якого вона почала свій рух та кут її нахилу. Про помилку повідомляє звуковий сигнал, а також графічно помічена відстань від центру мішені до кінця лінії. Пацієнт може рухати мішень тільки до тих пір, поки лінія не перетне горизонтальну межу.

Для кого підходить

У вправі визначений відсоток стимулів, що потрапляють в ліву чи в праву частину екрану, що дозволяє використовувати її для пацієнтів з неглектом. Корегуючи змінні й сценарії, можливо градієнтно ускладнювати вправу, роблячи її ефективною для пацієнтів середньо-легкої тяжкості.


Вправа може бути ускладнена за рахунок зміни деяких параметрів: розміру мішені, товщини й швидкості руху лінії, часу, що дається пацієнту для розміщення мішені в необхідному місці. Горизонтальну лінію можна поставити в нижній, центральній або верхній частині екрану, обмежуючи таким чином час, що дається пацієнту на прийняття рішення про розміщення мішені і траєкторії її руху. Можна ускладнити вправу, змінюючи ширину лінії, фон, зменшувати розмір мішені. На простому рівні лінія рухається на однотонному фоні в напрямку мішені великого розміру та яскравого кольору. На середньому рівні фоном є небо з хмарами, лінією — слід від літака, мішенню — хмаринка. На складному рівні, відповідно використовується поле соняшників й бджола, що летить до соняшника-мішені.

Шопінг

Комплексна вправа на увагу зі стимулами, що рухаються.

Опис вправи

Завдання пацієнта переміщати візок для покупок вправо або вліво, щоб зібрати предмети. Вони падають вниз в колонах, кількість яких може змінювати реабілітолог. Пацієнт має користуватись клавішами зі стрілками. Після кожного натискання на клавішу зі стрілкою, візок переміщається дискретними рухами між колонами (почергово). Велика кількість предметів, представлених одночасно на екрані, дозволяє пацієнту планувати своє переміщення: вирішувати, коли необхідно рухатись, щоб уникнути відволікаючих об’єктів і досягти цільового стимулу, який він помітив в колонах поруч. Звукові сигнали вказують про можливі помилки: різні звуки для пропусків і реакцій на відволікаючий стимул.

Задіяні когнітивні процеси

В цій вправі крім високого рівня стійкості уваги, необхідне й уміння планувати власну поведінку.

Для кого підходить

Кількість предметів в різних колонах у відсотковому співвідношенні однакова, що робить дану вправу ефективною для пацієнтів з неглектом. Обираючи меншу кількість об’єктів (тільки дві колони), мінімальну швидкість, можна пропонувати цю вправу пацієнтам середньої тяжкості. Змінюючи характеристики та сценарії, можливо градієнтно збільшити складність вправи, роблячи більш ефективним для пацієнтів з легкими й дуже легкими порушеннями.


Реабілітолог обирає які стимули будуть цільовими, які відволікаючими, визначає їх кількість: чим більше об’єктів, тим довше триває вправа. Кількість колон, тип цільових та відволікаючих стимулів (схожі або різні), швидкість падіння об’єктів і контекст вправи, значно впливають на її складність. Існує достатньо широкий вибір цільових і відволікаючих стимулів, для того щоб спростити вправу (цільові стимули одного кольору, відволікаючі — іншого) або ускладнити (схожі цільові й відволікаючі стимули). Можна обрати відсоткове співвідношення цільових та відволікаючих стимулів, заохочуючи збирання цільових стимулів у дуже повільних пацієнтів й стримуючи збір стимулів у імпульсивних пацієнтів. Щоб адаптувати вправу до можливостей пацієнта, можна зробити її більш або менш інтенсивною, обираючи відповідну високу або малу швидкість. Спростити або ускладнити завдання можна за рахунок фону екрану (наприклад, стовпці й предмети можуть відрізнятись від фону, або колони можуть бути прозорими).