Невербальні виконавчі функції
Послідовність символів
Визначається кількість стимулів та встановлюється еталонна послідовність.
Опис вправи
Пацієнт повинен відновити послідовність декілька разів, стільки, скільки буде тривати вправа, вишукуючи цільові стимули серед змінної кількості відволікаючих стимулів. Кожен раз реабілітолог обирає відволікаючі та цільові стимули з обширного репертуару, і встановлює рівень складності, обирає несхожі або схожі стимули по формі та по кольору.
На початку використання вправи реабілітолог конструює більш прості послідовності: короткі, з цільовими стимулами дуже відмінними між собою і від відволікаючих символів. Можна запропонувати більш складні послідовності: довжиною до 8 цільових і 12 відволікаючих символів, з дуже схожими між собою цільовими стимулами, повторюваними в різних позиціях, і з відволікаючими стимулами, дуже схожими по формі та по кольору на цільові стимули, з представленим декілька разів одним і тим же цільовим стимулом, але кожен раз оточеним різними іншими цільовими стимулами, що зробить необхідним підвищення рівня контролю.
Для кого пiдходить
В простих модальностях, ця вправа підходить для більш важких пацієнтів, так як його метою є прибрати тенденцію до персеверації. При модифікації налаштувань потрібен буде все більш складний моніторинг поведінки, і вправу можна пропонувати і суб’єктам з середнім або легким ступенем порушень.
Збільшення тривалості вправи може градієнтно збільшити його складність (1–15 хвилин). Можна сховати еталонну послідовність під час виконування вправи, роблячи, таким чином, його виконання дуже складним.
Знаходження пар
Проста вправа на абстрактне мислення.
Опис вправи
Пацієнт повинен скласти пари з однакових слів або фігур. Коли пацієнт натискає спочатку на один стимул, а потім на другий, між ними з’являється лінія, колір якої залежить від правильності відповіді.
Для графічних завдань пропонується 11 рівнів роботи з наростаючою складністю: спочатку стимули відрізняються по формі і по кольору, далі форми та кольори стають все більш схожими, потім з’являються пари однакової форми, але різного кольору і т. д. Потім з’являється можливість працювати з фігурами, всередині яких вписані інші фігури. В цьому випадку фігури та вписані фігури стають біль схожими і необхідно все більш детально їх аналізувати, для тощо щоб поєднати у пари.
Вербальні вправи передбачають складання пар зі слів з наростаючим градієнтом схожості. На більш простому рівні всі 4 буки в словах різні, потім слова починаються чи закінчуються на різні букви, потім пропонується більш довгі слова — з 5 букв — зі схожими складами на початку та у кінці. Останній рівень передбачає складання пар зі слів, які відносяться до одної семантичної категорії. Представлений великий вибір стимульного матеріалу, який дозволяє працювати з однією і тією ж вправою навіть кожен день.
Для кого пiдходить
Вправа пропонується важким пацієнтам або після кризу. Більш складні рівні підходять і для пацієнтів середньої важкості.
Групування фігур/слів
Вправа на абстрактне мислення та категоризацію.
Опис вправи
Реабілітолог обирає визначену кількість категорій з широкого спектру запропонованих. Далі визначає кількість і тип цільових та відволікаючих стимулів, що представлені у вигляді слів та ілюстрацій. Протягом вправи пацієнт має аналізувати слова й фігури, розміщувати їх в клітинки відповідних категорій, до яких вони відносяться. Використання фігур робить можливу роботу з процесами категоризації та складної організації, і для пацієнтів з порушенням мови. Можна зробити вправу більш складною, збільшуючи кількість категорій, використовуючи більш близькі їх семантичні значення; збільшуючи кількість стимулів, зрештою, ввести відволікаючі стимули, які б протидіяли тенденції пацієнта обирати стимул без відповідного аналізу. На початку використання даної вправи можна зробити налаштування так, щоб обрані стимули зникали з центрального поля, роблячи все меншу кількість стимулів, які необхідно проаналізувати. В наступній частині завдання, щоб збільшити необхідність моніторингу з боку пацієнта, стимули залишаються в центральній клітинці, навіть коли вже були обрані. Таким чином, стає складніше контролювати тенденцію до персеверації, і необхідна більш складна організація поведінки.
Запропонований великий вибір категорій та стимулів, що дозволяє використовувати вправу щодня.
Для кого пiдходить
Обираючи тільки дві категорії, малу кількість стимулів і відсутність відволікаючих стимулів, вправу можна пропонувати важким пацієнтам або після кризу. Складні рівні (особливо вербальні), потребують більшого ступеню організації та моніторингу, вони можуть пропонуватися пацієнтам з середнім та легким дефіцитом.
Лабіринт
Проста вправа на рішення задач візуо-просторової природи.
Опис вправи
На екрані з’являється схема лабіринту, всередині якого пацієнт повинен рухати курсор у напрямку до Цілі, використовуючи клавіши зі стрілками. Пацієнт, насамперед, повинен зрозуміти зв’язок натискання клавіш зі стрілками з рухом курсора на екрані. Після чого він повинен вирішити, як приводити у дію курсор, планувати рух, оцінюючи альтернативні шляхи, і вирішити, яке направлення вибрати для досягнення цілі. Курсор починає рух з певного пункту у лабіринті і рухається всередині схеми, поки не дійде до кінця шляху, позначеного надписом «ЦІЛЬ». Пацієнт повинен прийти до цілі, використовуючи як можна менше ходів. Кожен раз, коли пацієнт більше не може продовжувати шлях, він повинен почати його спочатку. Вправа ставить перед пацієнтом задачі аналізувати ситуацію, контролювати свою поведінку, не починати рух одразу, побачивши першу можливість, але програмувати хід і прораховувати ходи, щоб уникнути ситуацій, які вимушують повернуться до початкового шляху. Наростаюча складність вправи залежить від розмірів схеми, всередині якої рухається стрілка, і від кількості проходів, які ведуть у глухі кути.
Для кого пiдходить
Вправа може бути запропонована пацієнтам з важкими порушеннями. Схеми більш складного рівня корисні і для пацієнтів з середнім рівнем дефіциту. Вправи рекомендовані і для пацієнтів з одностороннім неглектом, які повинні здійснювати більш широке та ретельне сканування екрана і досліджувати усі шляхи для правильного просування до цілі.
Сховище
Складна вправа на просторові когніції.
Опис вправи
На екрані з’явиться схема лабіринту, в якому розташовані перешкоди-ящики. Пацієнт повинен перемістити ящики, штовхаючи їх по одному, за допомогою курсору, який приводиться у рух за допомогою кнопок зі стрілками. Мета вправи — перенести усі ящики у певну зону — склад, і розмістити їх у потрібних позиціях. Пацієнта повинно проінформувати про обмеження: він може пересувати один ящик за раз і може анулювати тільки останній хід. Він може тільки штовхати ящики, тобто, якщо ящик був присунутий до стіни, він не може бути повернений назад.
Пацієнт повинен контролювати та стежити за декількома процесами одночасно: координувати натискання кнопок зі стрілкам з рухом курсору; переносити ящики за допомогою курсору (так як пацієнт може тільки штовхати ящики, він повинен розмістити курсор у направлені, яке буде протилежно до того, кули потрібно перемістити ящик); програмувати переміщення ящиків з урахуванням різних можливих маршрутів, огороджень, які перешкоджають переміщенню і наявності інших ящиків, які перекривають шлях; організувати спосіб заповнення складу, ураховуючи всі місця, які повинні бути заповнені. Пацієнт повинен заповнити склад, здійснюючи як можна меншу кількість ходів. Кожен раз, коли неможливо продовжувати рух, тому що ящики не можуть біти більше переміщені чи тому що склад не може бути заповнений, пацієнт повинен починати спочатку. Вправа перед пацієнтом ставить завдання аналізувати ситуацію, контролювати свою поведінку, не братися одразу за виконання, переміщуючи перший ящик, який попався, але програмувати маршрут, приймаючи до уваги усі перешкоди, передбачати кроки, щоб не потрапити у ситуації, які змушують повернутися до початкового пункту. Інколи заповнення складу передбачає відсунення, на час, деяких ящиків, щоб зробити можливим прохід для інших або звільнити проходи у стратегічних місцях.
Перший рівень складності — тренувальний — необхідний для розвитку навички використовування кнопки зі стрілками. Наступні рівні передбачають все більш широкі контексти для роботи, більшу кількість ящиків, зростаюче число перешкод, все більш складні склади, які потребують стратегій розміщення у вказаній послідовності.
Для кого пiдходить
На початкових рівнях вправу можна запропонувати пацієнтам з середнім ступенем порушень. Наступні рівні потребують розвинених здібностей рішення проблем, з цієї причини вони рекомендовані пацієнтам з середньо-легким або легким ступенем порушень.
