Види діагностики

Розрізняють дві основні групи діагностики: 1) діагностика з метою оцінки та 2) діагностика з метою втручання.

Діагностика з метою оцінки

У разі, якщо батьки або вчителі/вихователі помічають відхилення у психосоціальному функціонуванні або дефіцити у когнітивній сфері, які заважають дитині успішно реалізувати себе у діяльності вдома або у школі, відповідним спеціалістом може бути рекомендоване проведення психодіагностичної оцінки з метою формування діагностичного рішення і диференційної діагностики симптомів, які демонструє дитина (наприклад, проблеми з комунікацією, надмірно агресивні реакції, важко дається розуміння абстрактних понять, робить багато помилок під час читання/письма/рахування, тощо). Така діагностика зазвичай триває від 2-х до 4-х годин (можливо протягом кількох зустрічей з дитиною) і включає в себе:

• клінічне інтерв’ю з батьками та/або вчителями і/або власне дитиною,
  
• методики, що спрямовані на оцінку нейропсихологічного функціонування,
  
• опитувальники або тести, які визначають емоційний та/або психосоціальний стан дитини,
  
• аналіз шкільних оцінок, тощо.
  

У результаті спеціаліст отримує чітку картину поведінкових проявів, ситуацій в яких вони трапляються, об’єктивні оцінки вираженості дефіциту та інші психологічні показники.

З метою профілактичного відслідковування маркерів психологічних дисфункцій та розладів у дітей певного віку можливо провести скринінг. У якості скринінга найчастіше використовуються опитувальник або перелік тверджень, який заповнюється батьками/опікунами про дитину або дитина сама відмічає які з тверджень/запитань її стосуються та якою мірою. Порівняно з попереднім видом діагностики, заповнення скринінгового опитувальника зазвичай триває не більше 15–20 хвилин. Результати такої діагностики найчастіше представляються у вигляді діапазонів ризику наявності певного розладу. Такі результати є вагомою підставою для проведення описаної вище діагностчної оцінки з метою подальшого підтвердження або скасування гіпотез стосовно діагнозу.

Часто психодіагностичні інструменти можуть використовуватись у якості підстав для класифікації освітніх груп та визначення потреб дитини у спеціальних послугах. Такий вид діагностики є чимось середнім між двома наведеними вище — скринінгом та діагностичним оцінюванням. Він не має на меті ані підтвердження або спростування діагнозу, ані скринінг наявності симптомів. Така діагностика проводиться, щоб встановити рівні функціонування різних психосоціальних сфер дитини та окреслити її сильні та слабкі сторони.

Іншими різновидами діагностики з метою оцінки є проведення діагностичних тестів для збору даних у наукових цілях. Такий вид діагностики зазвичай використовуються під час проведення наукових або адаптаційних досліджень.

Діагностика з метою втручання

З метою створення та коригування дитячих корекційних програм діагностичні методики використовуються у наступних ситуаціях:

• створення індивідуального терапевтичного плану роботи з дитиною (визначення сфер та напрямку корекції; визначення ресурсів на які корекція може спиратися);
  
• моніторинг індивідуальної реакції на лікування (перевірка курсу лікування за допомогою проведення коротких опитувальників чи тестів, які також можуть використовуватись у якості підстав для коригування корекційних програм);
  
• оцінка програми втручання (тестування з метою перевірення освітнього курсу чи загальної програми лікування у певних установах, відділеннях).